Зникає сон безслідно і навіки…

Зникає сон безслідно і навіки

розмитим тлом безбарвних кольорів.

Я не прошу́ тебе мене жаліти –

я лиш прошу́ спинить атаку слів.

Ця битва про́грана. Безсило відпускаю.

Все, що потрібно, забери і йди!

Лиш не топчи, молю, мого розмаю

і не вертайсь ніколи більш сюди!

Скорившись смутку, я збираю стріли.

Жить все ж можливо із одним крилом…

Як стрінемось колись (аби не стрілись!),

удаймо, що той сон був тільки сном!

18.10.2020 р.