Зникає сон безслідно і навіки…
Зникає сон безслідно і навіки
розмитим тлом безбарвних кольорів.
Я не прошу́ тебе мене жаліти –
я лиш прошу́ спинить атаку слів.
Ця битва про́грана. Безсило відпускаю.
Все, що потрібно, забери і йди!
Лиш не топчи, молю, мого розмаю
і не вертайсь ніколи більш сюди!
Скорившись смутку, я збираю стріли.
Жить все ж можливо із одним крилом…
Як стрінемось колись (аби не стрілись!),
удаймо, що той сон був тільки сном!
18.10.2020 р.
«Зникає сон безслідно і навіки…»
Категорії: Авторська поезія, Оксана Кіндратюк
Будьте першим, хто залишив відгук “«Зникає сон безслідно і навіки…»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.