Зачароване коло

Прочитаю Тебе, як санскрит:

Піктограма душі, нерозгадані знаки.

Серед слів – подарованих крихт –

Суть Твою так нелегко пізнати.

Хто ти? Ант чи сармат, а чи ґот?

Кімерієць чи родич праскіфа?

Води Інду затоплюють ґрот,

В ньому тінь спочиває Сізіфа.

Прошиває прапам’ять стріла –

Блиск очей солодкаво-сталевий,

І любові лавина стрімка

З вітру присмаком, в сонця киреї.

Ти таврований волі печаттю,

Непокора – Твій щит й забороло.

Вже не знаєш кінець де й початок,

Бо в Тобі – зачароване коло.

Манускрипту уламки крихкі

Таємницями повні по вінця.

Зачекай… Може, на самоті

Я відкрию ще в Тобі трипільця.