Зачароване коло
Прочитаю Тебе, як санскрит:
Піктограма душі, нерозгадані знаки.
Серед слів – подарованих крихт –
Суть Твою так нелегко пізнати.
Хто ти? Ант чи сармат, а чи ґот?
Кімерієць чи родич праскіфа?
Води Інду затоплюють ґрот,
В ньому тінь спочиває Сізіфа.
Прошиває прапам’ять стріла –
Блиск очей солодкаво-сталевий,
І любові лавина стрімка
З вітру присмаком, в сонця киреї.
Ти таврований волі печаттю,
Непокора – Твій щит й забороло.
Вже не знаєш кінець де й початок,
Бо в Тобі – зачароване коло.
Манускрипту уламки крихкі
Таємницями повні по вінця.
Зачекай… Може, на самоті
Я відкрию ще в Тобі трипільця.
«Зачароване коло»
Категорії: Авторська поезія, Уляна Галів
Будьте першим, хто залишив відгук “«Зачароване коло»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.