Ви навчили мене пробачати
Ви навчили мене пробачати
біль і заздрість, нещасний день.
Коли сили нема кричати
чи недуга співа пісень.
Ви навчили, що прийде завтра,
може кволе, та все ж – живе.
Дрібним кроком. Та все немарно,
що зітліло, те оживе.
Ви сказали, що буде довго
дуже боляче: “Та стерпи”.
Може, завтра тебе за рогом
стріне щастя. Іди. Іди…
Жаль, що в серці так рано рани
кровоточать із року в день.
Так, маленька, ще будуть шрами
то від втрат, то своїх ідей.
Ви навчили мене прощати
дику тугу, що віч-на-віч.
Відпускати. Себе благати…
Протриматися хоч би ніч.
Вибачати недобрим людям.
Та й недобрих, ти глянь нема…
Чи катма їх посіяв всюди?
Не рівняй по собі й сама.
Дарувати піщинки болю,
не тримати в собі “болить”.
А натомість подвійну й вволю
“Я люблю” натщесерце пить.
Ви навчили мене наджити,
коли світло в тунелі геть,
геть погасло… І гаслом правлять
ненаситні печаль і смерть…
Без оцінок, екзаменів, книжок,
а із сліз, чорних втрат, і добра,
зовсім, зовсім чужих доріжок
ви посіяли в серці крам.
Дар, який в бутіках не купити,
не протягнеш його закордон.
Диво, здатне лише проростити
із зернини любові в любов.
Reviews
There are no reviews yet.