Твій дім

Де дім твій, серця де твого відрада?

Маленька хатка, вкрита сивим хмизом?

Там, у стіни, здригаючись від «градів»,

Переверталось все згори донизу.

Де дім? В швидкій машині, на колесах?

І все майно в валізі надтривожній?

І серця біг не з щастя, а від стресу?

І очі в дзеркалі – мов дикі і порожні…

Де дім, залишився у темному підвалі?

З водою пляшка і недопалок від свічки,

А потім – натовп, поїзди, вокзали,

І тиша – та нерідна і незвична…

Де дім? Он там, на груді тій каміння?

І поруч пес вартує вбиті душі…

Побита ворогом, незламна Україна,

Та там наш дім, ніхто його не зрушить…

Де дім наш? Там, куди думки всі линуть

Попри умовності, і страхи, і тривоги,

Він в місці, що ми звемо Батьківщина,

Чекає, наче мати, край дороги…