Твій дім
Де дім твій, серця де твого відрада?
Маленька хатка, вкрита сивим хмизом?
Там, у стіни, здригаючись від «градів»,
Переверталось все згори донизу.
Де дім? В швидкій машині, на колесах?
І все майно в валізі надтривожній?
І серця біг не з щастя, а від стресу?
І очі в дзеркалі – мов дикі і порожні…
Де дім, залишився у темному підвалі?
З водою пляшка і недопалок від свічки,
А потім – натовп, поїзди, вокзали,
І тиша – та нерідна і незвична…
Де дім? Он там, на груді тій каміння?
І поруч пес вартує вбиті душі…
Побита ворогом, незламна Україна,
Та там наш дім, ніхто його не зрушить…
Де дім наш? Там, куди думки всі линуть
Попри умовності, і страхи, і тривоги,
Він в місці, що ми звемо Батьківщина,
Чекає, наче мати, край дороги…
«Твій дім»
Категорії: Авторська поезія, Євланова Наталія
Будьте першим, хто залишив відгук “«Твій дім»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.