Пригоди Софії та капібари

(оповідання)

Жила на світі капібара, звали її Мізукою. Її господинею була маленька дівчинка – Софія. Вони дуже любили подорожувати разом. І ось одного разу Мізуко дуже засумувала за своїм другом з Японії. Вони вирішили не гаяти часу, зібрали свої речі, вирушили на вокзал, щоб взяти квитки на потяг. Але, на жаль, їм сказали, що потяги до Японії не ходять.

– Що!? Як так? Що нам робити? Це просто неможливо…  – засмутилася капібара…

–  Їхати до аеропорту! – рішуче мовила Софія.

– Коли? – зраділа Мізуко.

– Зараз.

– Ми полетимо до мого друга Йоші в Японію!? – зраділа капібара. – Чого ми чекаємо? Хутчіше!!!

І вони вирушили до аеропорту, де їм дуже поталанило, адже одразу сіли на літак до Японії.

– Ого! Так високо! Яка краса! – захоплено промовила Мізуко.

– Красиво! Але ми вже прилетіли, треба йти до виходу. – Відповіла Софія.

Вони сіли в автобус і попрямували в місто Тайто, де знаходився зоопарк Уено. Там мешкав друг Мізуко, – Йоші. Він радісно зустрів їх та повів на прогулянку.

– Нічого собі! Такий великий басейн! – сказала Мізуко, коли побачила водойму, де купався зазвичай Йоші.

– Так, тут кожна капібара має свій окремий басейн. А ще нас тут дуже люблять та поважають. Нас малюють на сувенірах та іграшках, називають капібара-сан.

– Залишайся з нами, Мізуко, нас тут багато, будемо жити разом! – запрпонував Йоші.

Мізуко замислилася на хвилинку й промовила:

 – Ні, Йоші. У тебе тут, дійсно, дуже гарно та цікаво. Але ми з Софійкою поїдемо додому, нас там теж дуже люблять та чекають. Запрошуємо тепер тебе в гості.

Софійка з вдячністю подивилася на капібару, адже вона її дуже любила.

– Ну, йдемо на літак, загостювалися ми тут! – сказала Мізуко.

І, взявши Софію за руку, вони попрямували до аеропорту. А попереду на них чекало дуже багато пригод та мандрівок.