Пригоди Софії та капібари
(оповідання)
Жила на світі капібара, звали її Мізукою. Її господинею була маленька дівчинка – Софія. Вони дуже любили подорожувати разом. І ось одного разу Мізуко дуже засумувала за своїм другом з Японії. Вони вирішили не гаяти часу, зібрали свої речі, вирушили на вокзал, щоб взяти квитки на потяг. Але, на жаль, їм сказали, що потяги до Японії не ходять.
– Що!? Як так? Що нам робити? Це просто неможливо… – засмутилася капібара…
– Їхати до аеропорту! – рішуче мовила Софія.
– Коли? – зраділа Мізуко.
– Зараз.
– Ми полетимо до мого друга Йоші в Японію!? – зраділа капібара. – Чого ми чекаємо? Хутчіше!!!
І вони вирушили до аеропорту, де їм дуже поталанило, адже одразу сіли на літак до Японії.
– Ого! Так високо! Яка краса! – захоплено промовила Мізуко.
– Красиво! Але ми вже прилетіли, треба йти до виходу. – Відповіла Софія.
Вони сіли в автобус і попрямували в місто Тайто, де знаходився зоопарк Уено. Там мешкав друг Мізуко, – Йоші. Він радісно зустрів їх та повів на прогулянку.
– Нічого собі! Такий великий басейн! – сказала Мізуко, коли побачила водойму, де купався зазвичай Йоші.
– Так, тут кожна капібара має свій окремий басейн. А ще нас тут дуже люблять та поважають. Нас малюють на сувенірах та іграшках, називають капібара-сан.
– Залишайся з нами, Мізуко, нас тут багато, будемо жити разом! – запрпонував Йоші.
Мізуко замислилася на хвилинку й промовила:
– Ні, Йоші. У тебе тут, дійсно, дуже гарно та цікаво. Але ми з Софійкою поїдемо додому, нас там теж дуже люблять та чекають. Запрошуємо тепер тебе в гості.
Софійка з вдячністю подивилася на капібару, адже вона її дуже любила.
– Ну, йдемо на літак, загостювалися ми тут! – сказала Мізуко.
І, взявши Софію за руку, вони попрямували до аеропорту. А попереду на них чекало дуже багато пригод та мандрівок.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.