Останню краплю гіркого елю

Останню краплю гіркого елю

Налила в келих собі – й до дна.

Сьогодні лишиш свою оселю

Й підеш блукати одним-одна.

Жебрачка боса, замерзлі ноги,

Стара сукенка подерта вщент,

Ти оббиваєш чужі пороги,

Осиротіла в один момент.

Заплутав коси хлопчисько-вітер,

Без жалю в плечі й в обличчя дме.

Всю позолоту навмисне витер,

Тепер злидарку він не прийме.

Не прихистить сироту без роду

Ні чисте поле, ні голий ліс.

Згубила осінь дівочу вроду,

Не ллє вже навіть і гірких сліз…