Останню краплю гіркого елю
Останню краплю гіркого елю
Налила в келих собі – й до дна.
Сьогодні лишиш свою оселю
Й підеш блукати одним-одна.
Жебрачка боса, замерзлі ноги,
Стара сукенка подерта вщент,
Ти оббиваєш чужі пороги,
Осиротіла в один момент.
Заплутав коси хлопчисько-вітер,
Без жалю в плечі й в обличчя дме.
Всю позолоту навмисне витер,
Тепер злидарку він не прийме.
Не прихистить сироту без роду
Ні чисте поле, ні голий ліс.
Згубила осінь дівочу вроду,
Не ллє вже навіть і гірких сліз…
«Останню краплю гіркого елю»
Категорії: Авторська поезія, Ольга Марчук
Будьте першим, хто залишив відгук “«Останню краплю гіркого елю»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.