Осіння заметіль

Опало листя з груші на подвір’ї –

Така бездонна світла височінь.

Тут синім ранком і брунатним надвечір’ям

Мені осіння музика звучить

З прощальним зойком буйного цвітіння

У серці незбагненний сум ожив.

Бурштини-чорнобривці всіх відтінків

І розмаїття айстр, і шал жоржин –

Усе якесь казково нереальне.

Неначе літа бабиного тінь.

І тихий сум, і цю красу печальну

Покриє золотом осіння заметіль…