Осіння заметіль
Опало листя з груші на подвір’ї –
Така бездонна світла височінь.
Тут синім ранком і брунатним надвечір’ям
Мені осіння музика звучить
З прощальним зойком буйного цвітіння
У серці незбагненний сум ожив.
Бурштини-чорнобривці всіх відтінків
І розмаїття айстр, і шал жоржин –
Усе якесь казково нереальне.
Неначе літа бабиного тінь.
І тихий сум, і цю красу печальну
Покриє золотом осіння заметіль…
«Осіння заметіль»
[:uk]Робота з джгута.[:]
Категорії: Авторська поезія, Людмила Дворніцька
Будьте першим, хто залишив відгук “«Осіння заметіль»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.