Нас вже ніхто не пам’ятає…

Нас вже ніхто не пам’ятає…
Пройшов наш час, змінилось все,
Зоря останню тінь кидає,
А зорі схожі на людей.

Там у небесній далені,
Я знаю є свої міста,
Є Київ свій, та свій є Рим,
Є мова спільна- доброта.

Там один одного всі знають,
Панує мир там та життя,
І ранок починають з кави,
З краплиной меда й молока.

Перетворились люди в зорі,
Бажання можна не бажать,
Але я чув, що у розмові,
Там мріють знов людиной стать…