НАС ОБМІНЯЛИ, МАМО!
” Алло! Ти чуєш, мамо? Я живий!
Це я – твій син! Я повернувсь з полону!
Стою нарешті на землі святій!
Ти чуєш, мамо? Я нарешті вдома!
Ти вибач, що тобі я не писав,
Що невідомість спати не давала.
Подати звістку змоги я не мав,
Та завжди знав, що ти мене чекала…
Як донька і дружина? Чи живі?
Живі?!!” – почув слова ці і не стерпів.
Присів і довго плакав у траві,
В полоні одного боявсь – що мертві…
Що повернеться, а рідні нема, –
Лише хрести у травах по коліно.
А все, за що він бивсь, – було дарма,
Що стала у поклоні Україна.
В полоні говорили саме так,
Що все скінчилось, що про них забули,
Що кинули їх, ніби тих собак,
Майбутнього нема – лише минуле…
Казали, що вони перемогли,
Що все вже між собою поділили,
Що на свій бік усіх перетягли,
А хто пручався, – кожного убили.
” Нас катували, мамо, там щодня
І пісню, що перемогли, співали.
Нас так зламати мріяла русня,
Та ми незламну віру в серці мали.
І ось одного дня нас повезли,
Куди й навіщо – це не пояснили.
Здогадки лише дві у нас були, –
Додому або прямо до могили.
Нам зав’язали очі і в пітьмі
Везли. Повітря я хапав губами.
І так хотілось вірити мені,
Що скоро я тебе побачу, мамо…
Не знаю, може, нас Господь почув,
Чи то твоя молитва врятувала?
Це Україна!!! Я її відчув!..
І на душі спокійно й тепло стало…
Нас обміняли, мамо! Я живий!
Та ще багато наших у полоні…
Ти вибач, але знов я стану в стрій,
Дарма, що схуд, що посивіли скроні.
Я воїн, мамо! Гнів в мені кипить!
В полоні сестри і брати чекають!
Обов’язок наш – кожного звільнить!
А вороги за все сплатити мають!
За все: за наші села і міста,
За безневинних, що закатували.
Сьогодні в нас одна на всіх мета –
Щоб вороги з ганьбою нам програли!”
Reviews
There are no reviews yet.