Намалюй мені

Намалюй мені небо, де ясніє проміння.

Я до тебе прийду крізь далекі шляхи,

Як летить до тепла журавлеве сплетіння,

Так до тебе і я прилечу повз дахи.

Намалюй мені небо, де тумани і хмари.

Я до тебе прийду крізь дощі й буревій,

Хай навкург будуть тільки холодні кошмари,

Я для тебе здолаю екватор земний.

Намалюй мені небо, хоч яким воно буде.

Я узмозі до тебе в обійми прийти.

Кажуть, простір всесвітній ніхто не забуде,

А у мого й ім’я є. Мій всесвіт – це ти.

Намалюй мені зорі, в яких сяють очі.

Там зустрітися знову ми зможем з тобою,

Десь промолять слова «тихої ночі»,

Я все ж йтиму до тебе – до свого спокою.

Намалюй мені зорі, що падати мають.

Я до тебе із ними вмить упаду,

Десь і досі далеко скарби хтось шукає.

А у мене є ти, я до тебе прийду…

Тож і хмари і зорі й сніги із дощима –

Мені точно ніщо не завадить знайти

Синій погляд яскравий твоїми очима,

У якому збережені наші світи.