Надія

Надія вільним птахом майоріла,

З далеких повертаючись країв.

Гойдалася несміливо на крилах,

Летіла паралельно до вітрів.

Не маревом — лелечою юрбою,

Заздалегідь подбавши про політ,

Взяла весну в супутниці з собою,

Щоб заквітчала зморений наш світ.

Ледь не спалила біле своє пір’я,

Над згарищами в небі летючи.

Крильми гасила не одне подвір’я,

Ні вранці не спинялась, ні вночі.

Та не стомилась, більш зміцніла духом,

Коли здолала відстань немалу.

В серця вселилась справжнім відчайдухам:

«Ми — сто відсотків — виграєм війну!»