Літати колись усі мріли

Літати колись усі мріли

у радісних, дещо збовванілих снах,

омани ж реалій все слили,

вербуючи межі здійсненного в днях.

І що, тепер я умію літати,

Навчилась сновидіти на яву в образах,

Ніхто на двох не в силах тримати

Як схожість ясниться у нерідних очах.

Тривалістю в вічність паріти

Не змога, спустошує сильно, пробач

У полонах душі не сила жевріти,

Очі розплющити – серія більших невдач.

Мій вибір – Забути

Здолаю чи ні – від тебе залежить,

Благаю щомочі – Пусти

Мій голос вже тобі не належить.

У гучність трембіти вклади свою силу,

Позбавивши серце відлуння від кпину,

Полиш перепону нестерпного зиску,

усе соціальне навколо – для блиску!