Літати колись усі мріли
Літати колись усі мріли
у радісних, дещо збовванілих снах,
омани ж реалій все слили,
вербуючи межі здійсненного в днях.
І що, тепер я умію літати,
Навчилась сновидіти на яву в образах,
Ніхто на двох не в силах тримати
Як схожість ясниться у нерідних очах.
Тривалістю в вічність паріти
Не змога, спустошує сильно, пробач
У полонах душі не сила жевріти,
Очі розплющити – серія більших невдач.
Мій вибір – Забути
Здолаю чи ні – від тебе залежить,
Благаю щомочі – Пусти
Мій голос вже тобі не належить.
У гучність трембіти вклади свою силу,
Позбавивши серце відлуння від кпину,
Полиш перепону нестерпного зиску,
усе соціальне навколо – для блиску!
«Літати колись усі мріли»
Категорії: Авторська поезія, Христина Демченко
Будьте першим, хто залишив відгук “«Літати колись усі мріли»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.