Хтось плаче від безсилля

Хтось плаче від безсилля: бракує знов хлопцям на дрона.

Гуляє хтось весілля і музика злить їх сумна,

Пригрівся хтось любенько десь там, за надійним кордоном,

Зітхаючи раз-по-раз: “Ох, як же набридла війна!..”

Хтось мерзне десь в окопах – тривожать всі зболені рани…

І, снігом трохи вкрившись, в бентежний впада напівсон.

На мить йому насниться родина й наповнена ванна,

Та разом з цим видінням десь вибухи йдуть в унісон…

Полеміку веде хтось про графік відключення світла,

Хтось часто нарікає: “Який дорогий став бензин!”

Комусь питання мови даремне й таке непомітне,

А хтось – не спить півроку, бо безвісти зник рідний син…

А є й такі між нами (на жаль, їх, таких, небагато):

В них Дух живе безсмертний і іскорка Правди в очах,

Що душу свою й тіло готові за Свободу віддати,

Бо Воля і Незламність і Честь – важливіші за страх!!!