Хтось плаче від безсилля
Хтось плаче від безсилля: бракує знов хлопцям на дрона.
Гуляє хтось весілля і музика злить їх сумна,
Пригрівся хтось любенько десь там, за надійним кордоном,
Зітхаючи раз-по-раз: “Ох, як же набридла війна!..”
Хтось мерзне десь в окопах – тривожать всі зболені рани…
І, снігом трохи вкрившись, в бентежний впада напівсон.
На мить йому насниться родина й наповнена ванна,
Та разом з цим видінням десь вибухи йдуть в унісон…
Полеміку веде хтось про графік відключення світла,
Хтось часто нарікає: “Який дорогий став бензин!”
Комусь питання мови даремне й таке непомітне,
А хтось – не спить півроку, бо безвісти зник рідний син…
А є й такі між нами (на жаль, їх, таких, небагато):
В них Дух живе безсмертний і іскорка Правди в очах,
Що душу свою й тіло готові за Свободу віддати,
Бо Воля і Незламність і Честь – важливіші за страх!!!
Відгуки
Відгуків немає, поки що.