Зруйновані будинки, зруйновані життя…

Зруйновані будинки,

Зруйновані життя…

Розірвані надії,

І марево буття…

Та з попелу, з руїн,

Встає твоя душа:

І паралельно їй

Країна ожива!

Оця в крові, в сльозах,

Що дихає весною,

Яка блищить в очах,

І є для нас святою…

І стукотять серця

В підвалах, і в будинках,

У небі, в морі, на землі,

Й розтрощених хатинках…

І ритм один: то є любов,

То віра, і надія наша!

Проснувся Дух свободи знов:

– Геть з України, погань вража!

І як не злилося б це зло,

Щоб не придумала мерзота:

Заздалегідь у пекло йшло,

Крізь Справедливості ворота.