Все буде добре

Плаче білим інеєм жовта горобина,

Губить стиглі ягоди в дзеркалі світань.

З кожним днем теплішає березнева днина,

Та земля втомилася від гірких ридань.

Плачуть діти, кинуті у краю далекому,

Матері посивіли від тяжких ридань.

А тривожні вісті – із війни лелеками,

І згорають душі вдів у сльозах прощань…

Множаться могилами сірі кладовища,

А ворони скльовують учорашній день…

У душі коханої – чорне попелище

І акорди трауру від сумних пісень…

Що ж за доля-доленька Україні випала,

І за що страждає з ночі до світань?

Стільки того горечка натщесерце випила,

Та навесні проліском знову розцвіта…

І я вірю – маками розцвіте, жоржинами,

Синіми волошками в житі золотім.

А щастя розійдеться в’юнкими стежинами,

І все буде добре в нашому житті.