В моєму серці…

В моєму серці квітне Україна,

В душі моїй – волошки й чебреці…

Чому стоїш і досі на колінах?

Чому сльоза у тебе на щоці?..

Чия війна спалила тобі коси?

І в дім чия удерлася біда?

Чому так потьмяніла твоя просинь,

Й туман на серце білий осіда…

Але люблю, люблю тебе і досі,

Моя рука у тебе на чолі…

Он чуєш, гуси в небі стоголосі, –

Іде весна по репаній землі.

Я вірю в правди світлу перемогу,

Ще буде день – веселка зацвіте!

І вийдеш ти на праведну дорогу,

Тобі всміхнеться сонце золоте.

А я люблю, люблю тебе й такою,

Яка ти є: і сильна, і слабка.

До тебе притулюся я щокою, –

Нехай від тебе лихо утіка!

В моєму серці квітнеш, Україно!

І осінь квіту хай не обрива!

Дзвени піснями диво-солов’їно,

Нехай душа у веснах спочива!