Тихий рай

Нахилилося сонце до обрію,

Літачком до гнізда снує,

У повітрі пікетом виписує 

Ім’я ластівка мила моє.

І запалює місяць тихесенько

Ніжно в небі зірки-ліхтарі,

Краєвид України ріднесенький

Оповитий туманом з ріллі.

Річка й поле дихають спокоєм,

Ось у зграю качок вечір зве,

А верба розпустила локони,

Вітерець її знов обійме.

Чорногуза клекіт далекий

Чує дивом його рідня,

І вмостились в гнізді лелеки,

Бо назавтра летіти в поля.

Знов земля у червневому сні

Заколисує сад і город,

Пахне жито у чорній ріллі

Сонцем, роєм підземних вод.

І Чумацьким шляхом прямує

До землі стиха новий день,

Світу кращого не існує,

Ніж цей ліс, де співають пісень –

Гучно щебетом на світанку

Звеселяють птахи рідний край,

І закохано тьохче до ранку

Соловейко про тихий рай.