Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію

Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію,

Як від мене до неї йшов.

Ти в мені відчував пульсацію,

В ній – звучання старих молитов.

Вона вміла тобі коритися,

Я не вміла тобі змовчать.

Я тобі перестану снитися,

Як відбуду… За років п’ять…

А до того сукубом зоряним

Буду красти твою любов –

Буду морем і полем зораним,

Буду заспівом молитов.

Не хрестися, бо не відхрестишся,

Де згрішив, не забудеш вже…

Ти задовго по світу вештався,

Де б не був, тебе слово моє береже…