Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію
Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію,
Як від мене до неї йшов.
Ти в мені відчував пульсацію,
В ній – звучання старих молитов.
Вона вміла тобі коритися,
Я не вміла тобі змовчать.
Я тобі перестану снитися,
Як відбуду… За років п’ять…
А до того сукубом зоряним
Буду красти твою любов –
Буду морем і полем зораним,
Буду заспівом молитов.
Не хрестися, бо не відхрестишся,
Де згрішив, не забудеш вже…
Ти задовго по світу вештався,
Де б не був, тебе слово моє береже…
«Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію»
Categories: Авторська поезія, Галина Філонюк (Максимчук)
Be the first to review “«Ти, напевно, Мольфаре, мав рацію»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.