Під час тривоги…
Сирена виє, треба йти в підвал:
Малу ціну життю твоєму склали,
Коли без розуму правитель править бал,
Бо все його життєве кредо: «Мало!».
Розкриє карту він своїх бажань,
І людство не один рік буде в «шоці».
Не має діла до людських страждань
І бачить скалку у чужому оці!
А «наміри благі» – все на устах,
Що росіян тут ніби «притіняють».
І всі йому корились через страх,
Хоч істинну картину добре знають.
Біжить народ, рятуючи життя,
А рядом рвуться міни і снаряди.
Настало непросте тепер життя,
Бо «старший брат» отаборився рядом.
Здавалося, живи собі, як є,
А на чуже не зазіхай ніколи,
А він весь світ сприймає за своє,
Неначе зовсім не ходив до школи.
Біжу в підвал, тут прихисток тепер.
Сидять усі на засобах підручних.
Із пам’яті життя колишнє стер
На той період, коли тут – заручник.
Що трапиться за мить – ніхто не знав,
В тривожному чеканні всі завмерли.
І хтось «Відбій» неголосно сказав,
А ми тому раділи, що не вмерли.
Сьогодні важко було цілий день,
Тривога за тривогою лунали.
Про те, що ми для ворога – мішень
В підвалі спеціально забували.
Тут відпочинок особливий був:
Підтримка, допомога, розуміння.
І кожен все напрочуд добре чув,
Знання були в пригоді та уміння.
Всі тривоги ми переживемо,
Життя заграє барвами новими…
Розуміння дійсності знайдемо,
Усіх Героїв назвемо святими…
2022р.
Reviews
There are no reviews yet.