Обіймайте

Ви обіймайте – то безцінні ліки!

Від заздрощів, недуги, самоти…

В обіймах потопають навіть ріки,

коли моря їх горнуть навіки.

Ви обіймайте! Попри бурі й зливи,

бодай між вами виріс частокіл!

То від душі нестримані пориви,

та іноді межа для людських тіл.

Ви обіймайте завжди, як востаннє…

Щоб доторкнутись стукотом сердець.

Душа ніяк не обійме намарне,

лише в обіймах відчуваєш: «Не кінець…»