Ніч закоханої відьми

1.

Ти вриваєшся в сни на світанку,

Мов зумисно чекаєш півнів.

Моя тінь (так щоночі) на ґанку

Жде чогось. В небі місяць змарнів.

Відьми мітли ховають в комори,

Відмивають набіло котів.

Ти – моє ще незаймане море,

Мій Мольфар зі заплутаних снів.

Накажи: хай цвіркунчик на дримбі

Мені грає – я пам’ять зітру.

І до тебе не в ступі, на рибі,

Припливу, як забуду мітлу.

2.

Спить відьменя лукаве,

Чортик ручний танцює…

– Згадуй мене, Мольфаре,

Клич проти ночі всує!

В зілля зоря упала,

Море сльозою вмила…

Б’ється об лід Каяла.

Я тобі ворожила:

Вперше – на цю розлуку,

Вдруге – на нашу доню.

Дай мені, серце, руку,

Мушлю вклади в долоню,

Бурям заплутай коси,

З грому зроби подушку…

Мокрі від тіл покоси

Морем шумлять під вушком.