Збірник пригод «Казкові карти»

Королівства черви, піки, трефи та буби

Турбота про близьких

У надзвичайному світі казкових карт існувало чотири королівства: черви, піки, трефи та буби.

Сьогодні я розповім вам про пригоди в королівстві черви.

Із самого ранку принцеса почала збиратися на прогулянку.

– Батьку, можна я піду прогуляюся? – звернулася до короля маленька дівчинка.

– Звісно, ​​Чериндо, – не відриваючи погляду від своєї коханої малечі, відповів поважний Король черви.

– Я піду з тобою, – сказав Чер. Це молодший брат і по сумісництву Валет червового королівства.

– Ні, Чер, – заперечила Черинда.

– А чому? Я хвилююся за тебе, ця подорож може бути небезпечна, – наполягав принц.

– Я наполягаю, щоб ти лишився вдома, бо тільки тобі я можу довірити догляд за батьком. Я впораюся дуже швидко.

Черинду завжди було важко переконати. Такий був у неї характер.

– А чи можу тоді я піти з тобою? – запитала Чоринда, яка щойно увійшла до кімнати. Це компаньйон, подружка принцеси, а у казковому королівстві просто Туз черви.

– Авжеж, – зраділа принцеса.

Разом вони вийшли з королівства.

– А куди ми йдемо? – стало цікаво Чоринді.

– У королівство буби.

– А навіщо нам туди?

– За травами для батька, бо у нього дуже болить серце.  Виявилося, що тільки там зростають необхідні нам лікувальні трави, – схвильовано доповіла принцеса. Упродовж довгого часу вона була сумною, тому що не вдавалося знайти такі ліки, які б назавжди змогли вилікувати її хворого татуся. Але їй нарешті це вдалося!

– Так, я теж про це чула, – повідомила Чоринда.

– Однак, щоб дістатися королівства буби, потрібно пройти королівства піки та трефи. А королівство піки нелюдне та  відсторонене від інших наших казкових королівств, – знову почала хвилюватися Черинда.

– Стійте!

Раптом якийсь незнайомий хлопець гукнув їм.

Дівчата озирнулися.

– Вибачте, але я випадково почув, що ви розмовляли про моє королівство. Мені так стало прикро за те, що нас вважають відстороненими. Ходімо до нас у королівство! Там ви на власні очі побачите, що ми завжди раді допомогти нашим гостям, – сказав хлопець.

Чернида на мить завагалася, а потім вигукнула:

– Стривайте! Ви, мабуть, і є той загадковий Валет Пік?

– Так. Як ви здогадалися?! А хто ж тоді ви?

– Я знаю багато, бо дуже допитлива. Приємно познайомитися, я – принцеса королівства черви, Черінда.  А це моя подруга, Чорінда, – не замовкала дівчинка.

– Зрозуміло. Ходімо зі мною.

Вихований принц узяв за руки дівчат, і вони всі разом попрямували до замку.

Але коли компанія увійшла в кімнату, наші мандрівниці побачили такого грізного Короля Пік. Він був лютий не через свій норов, а тому що сама карта була такою. Ну дуже її зображення всіх лякало!

Дівчата теж злякалися і, забувши про гарні манери, швидко звідти втекли. Навіть не попрощалися з Валетом Пік.

Вони прийшли до тями вже тоді, коли опинилися в саду королівства трефи.

– Хто увійшов до нашого саду без дозволу? – запитав незнайомий голос.

– Хто це сказав? – не вгамовувалися й без того перелякані дівчатка.

На зустріч до них вийшов Валет.

– Це я – Тре. Ааа … Черіндо, Чоріндо, давно не бачилися. Із чим ви до нас завітали?

– Нам потрібен Король, – з вуст  Черинди зійшла усмішка, і вона знову стала сумною, бо все ще хвилювалася за батька.

– Ааа … Ну тоді пішли.

Вони увійшли до великої зали, де сиділи Король Треф, його донька Терінда і її компаньйонка  Торінда.

– Доброго дня, Королю Тренде.

Король піднявся зі свого трону та підійшов до гостей:

– Вітаю вас. Що вам знадобилося в нашому королівстві?

– Наша подорож довга. Ідемо ми до королівства буби, щоб набрати лікувальної трави для мого хворого батька.

– Зрозуміло. Гадаю, ви втомилися, тому маєте добре відпочити. Мені здається, мої діти зможуть скласти вам хорошу компанію, а коли ви знову наберетеся сил, супроводять вас до королівства буби, – відповів Король.

Дівчата були вдячні, тут жили справжні друзі.

У королівстві буби їх уже чекала подружка принцеса Беринда. Вона заздалегідь підготувала необхідний лікувальний збір для Короля Черви. Тому дівчата довго не затрималися й швидко попрямували в своє королівство.

Удома на Черинду чекав її люблячий батько. Лікувальний збір одразу татові допоміг, йому стало набагато легше.

Ось такими гарними мають бути стосунки у справжній родині. 

До наступної зустрічі!

Важливіший за друга тільки друг

Настав час розповісти про пригоди в таємничому королівстві піки. Як ми пам’ятаємо, усі трохи недолюблювали та побоювалися це загадкове королівство…

Настав звичайний ранок, все прокидається, пташки співають, сонце яскраво світить. Але тут… Дзинь, дзинь, дзинь!

– Ааа … Будильник потрібно вимикати! Ай! Штори потрібно зачиняти, ліжко застеляти! Не хочу вставати! От би я мала робота, котрий міг робити все за мене! О! Ідея! Пік! Пік! – голосила незадоволена капризна принцеса.

 Брат увійшов до кімнати й запитав:

– Чого тобі, Периндо?  Як завжди, незадоволена зранку?

– Мені терміново потрібен майстер, що зможе змайструвати для мене робота, який буде робити все за мене. Бо я не хочу вставати, не хочу нічого робити! – не вгамовувалася дівчина.

– Ні, Периндо! Ти повинна робити все самостійно. І, загалом, ти пам’ятаєш про зустріч зі своєю подругою? Вона повинна незабаром прийти, не можна, аби на тебе чекали! – принц намагався бути спокійним, але наполегливим.

– Хм, навіщо мені подружка?! Той робот і буде мені подружкою, найліпшою! Адже він нічого не буде від мене вимагати, – самовпевнено вимовила принцеса.

Вона навіть і не здогадувалася, що її близька подруга Поринда була за дверима та чула всю розмову. Її образило, як висловилася про їх дружбу Перинда, тому вона залишила прощальну записку принцесі й вирішила залишити королівство в пошуках нових друзів.

Незабаром, Перинда знайшла лист від подруги, їй стало так соромно за свою поведінку. Адже краще Поринди її ніхто не розумів та не підтримував. Вона згадала, як вони завжди разом проводили час і якою вірною та відданою була їй подружка. Як одного разу ризикуючи власним життям Поринда намагалася врятувати її від страшного вовка в лісі під час однієї подорожі.

Зі сльозами на очах вона кинулася додому до Поринди. Вона прибула вчасно, подружка ще не встигла поїхати.

– Вибач мене, будь ласка! – заплакала Перинда. –  Я була не права! Мені не потрібен ніякий робот, бо у мене є ти, моя найкраща подруга!

Дівчатка обнялися, більше вони ніколи не будуть ображати одна одну.

Такою і повинна бути справжня дружба!

А ми ще зустрінемося!

Брати наші менші

Зараз розповім про незвичайний випадок, що трапився в королівстві трефи.

А все почалося так. Зустрілися дві подружки.

– Торинда! Мені треба терміново  сходити по справам у королівство черви до принцеси Черинди. Чи складеш ти мені компанію, моя вірна подружка та компаньйонка? – звернулася до Туза трефи принцеса королівства Теринда.

– Авжеж. Залюбки!

І вони вирушили у дорогу. Але щоб дістатися до королівства черви, треба  пройти через невеличкий та казковий ліс. Дівчата досить часто ходили через нього, тому ніяких хвилювань ця подорож у них не викликала.

Але цього разу, захоплено розмовляючи між собою, вони не помітили, як трішки заблукали.

Торінда пошепки сказала:

– Мм… Теріндо, де ми, невже заблукали? У мене погане передчуття, мені здається, за нами хтось іде.

– Ааа! Подивися, це ж руда лисиця! Біжимо!

Дівчата вже кинулися навтьоки, але лисиця несподівано звернулася до них:

– Не поспішайте тікати, я просто хотіла вам допомогти. Я помітила, що ви трішки збилися зі шляху, але перед тим, як вказати вам правильний шлях, я мала переконатися, що зайшли ви до нашого лісу з добрими намірами.

– Ти вмієш розмовляти? – промовила злякана принцеса Терінда.

– Я здогадалася, що ви прямуєте в королівство черви, що знаходиться саме за цим лісом, і дуже хотіла вам допомогти вибратися, – відповіла лисичка.

Дівчата зраділи, що знайшли нового друга, і Терінда запропонувала лисичці жити в їхньому королівстві трефи та стати членом їх дружньої родини.

Саме таким має бути дбайливе ставлення до братів наших менших!

Чекаю на зустріч!

Вміння знайти порозуміння – важлива навичка

Чому так важливо порозумітися? Може тому, що саме на розумінні один одного й виникає та близькість, яка так всім потрібна?! Навіть, якщо це королівства казкових карт…

Несподівано, в усіх чотирьох королівствах почався землетрус. Його спровокував вулкан, у намірах якого було руйнування всіх королівств казкових карт. Цього ніяк не можна було допустити. Тому принцеси вирішили разом іти до вулкана, аби врятувати свої королівства.

– Ем… Дівчатка, що саме ми тут шукаємо? – запитала Перинда.

– Нам треба знайти серце вулкана, саме воно провокує землетрус. А серце вулкана, як сказала Черінда, може заговорити лише з тим, хто гідний.

– Ах… Дівчата, ми знайшли його!

– Що ви хочете, Беріндо? – запитав тоненький голосочок.

Це було серце вулкана.

– Як ми можемо здолати цей землетрус? – запитала принцеса буби.

– Аби зупинити його, ви повинні докласти всі свої зусилля РАЗОМ!

– Тобто, якщо ми об’єднаємося, то зможемо перемогти землетрус?

– Все не так просто, як ти вважаєш, Беріндо. Землетрус ви зможете зупинити тоді, коли переможете темні сили, які  зараз намагаються знищити ваші королівства.

– О ні, ми не можемо цього допустити! – Берінда засмутилася, але вона була рішуче налаштована врятувати свій казковий світ.

Коли дівчата дісталися королівства буби, страшна темна сила вже почала його руйнувати. Принцеси, використовуючи свої казкові сили, намагалися подолати зло. Але потім, коли жодна не могла перемогти темну силу окремо, вони подивилися одна на одну й зрозуміли, що треба об’єднати всі свої сили.

І Беринда промовила:

– Сила королівства буби: сила природи, допоможи мені!

Потім сказала Перинда:

– Сила королівства піки: сила стихій, допоможи мені!

До них приєдналася Черінда:

– Сила королівства черви: сила кохання, допоможи мені!

І наостанок сказала Теринда:

Сила королівства трефи: сила мудрості, допоможи мені!

Після промовлених слів, у них у руках з’явилася чарівна куля. Це була їхня загальна сила. Вона засяяла таким яскравим світлом надії та мрії, світлом дружби та любові, якому темні сили не могли чинити опір. Вони були переможені. Темні сили раз і назавжди покинули королівства казкових карт.

А далі було свято. Свято перемоги добра. Усі королівства зрозуміли, що тільки завдяки підтримці, допомозі одне одному, навіть у казковому королівстві, буде панувати мир та злагода.

До побачення!