Голосиш у небі птахом зраненим

Голосиш у небі птахом зраненим,

Зашторюєш світ на сімнадцять запон.

Зникаєш десь там, десь там за туманами,

Мені ж залишаєш любові полон.

Дай надивитись, любий, ще хоч раз

Тебе крізь осені люстерко.

Єдиний раз, ще сотий раз,

Дарма що в серці терпко.

Тікаєш крізь пальці водою зимною,

Гарячою повінню, тихою зливою.

Небо ще яснеє, осінь завчасна ще.

Як же без тебе бути щасливою?

Дай надивитись, любий, ще хоч раз

Тебе крізь осені люстерко.

Єдиний раз, ще сотий раз,

Дарма що в серці терпко.

Єдиний раз, ще сотий раз,

На серці й так вже терпко.