Відлуння ночі

Відлуння ночі. Дзюркотить струмок.

Тепла чекають котики вербові.

Вона походить із сліпих зірок,

Зі згаслих мрій – мережива любові.

Така тендітна, мов маленький птах,

Ця дівчина з блакитними очима.

Вона у снах мандрує по світах

На соколиних крилах піліґрима.

Мов квітка розцвітає на вустах

Ледь-ледь помітна посмішка мрійлива.

Віршами озивається в листах

Душа нестримна, мов весняна злива!

Мою країну, зрощену в теплі,

Нехай чекає веселкова доля:

Пташиний ранок,  пара від землі,

Колиска щастя, пісня, божа воля.