Так, можна звабить одиноку жінку
Так, можна звабить одиноку жінку:
Успішну, гарну, впевнену в собі.
ЇЇ, красиву, модну, як картинку,
Ти по очах впізнаєш у юрбі.
І не секрет, що маючи коханця,
Піддасться чарам жінка не одна.
Хай ніч проведено у втіхах, жартах, танцях –
У ній бринить самотності струна.
І навіть жінку заміжню роками,
У неї чоловік, і діти й дім.
А обійми гарячими руками –
І вірність враз розвіється, мов дим.
А все так просто – ось вона ,стежинка,
Яка веде до щастя споконвік:
Не спокусить ніхто й нізащо жінку,
В якої є коханий чоловік.
«Так, можна звабить одиноку жінку»
[:uk]Робота з джгута.[:]
Categories: Авторська поезія, Людмила Дворніцька
Be the first to review “«Так, можна звабить одиноку жінку»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.