Розхлюпав ма́ляр в небі

Розхлюпав ма́ляр в небі

Відтінки у мінорі,

Відро віддав дощеві,

Щоб той зілляв надвóрі.

Розсілись гонорово

Калюжі під ногами.

Немає вже проходу,

Брестиму манівцями.

Сердито хмурять брови

Піддашки у будинках:

Тече знов на пороги,

Струмки ревуть по ринвах.

Намокли плечі й спини

У кожної будівлі,

Зігнутись безсилі,

Тримають їх покрівлі.

Хоч мокро в черевиках,

Та тішусь без причини.

В калюжах цих великих

Я – знов мала дитина…