Поміж нами…
Поміж нами пролягли дороги,
Поміж нами – сила двох сердець.
Я ховаю серед снів тривогу,
Та мовчати увірвавсь терпець.
Поміж нами – твої нові берці,
Що збирають пил з нових доріг.
Зачинила за тобою двері,
Птах розлуки сів на мій поріг.
Поміж нами – так багато болю,
Горя й крові ріки знов на чийсь поріг…
І жере шматками ворог десь на волі
Страхітливим ротом цей війни пиріг.
Поміж нами – наших днів лиш спогад,
Поміж нами – низка теплих слів,
І палає душ маленький вогник,
Зігріває намистини днів.
Поміж нами – храмів збиті вікна,
І в молитві Господу кричу:
Дай нами сили і надії ріки,
Борони від болю й дикого плачу.
Поміж нами – ранок… І жива рідня,
Ти взуваєш берці, де палає Схід.
Знов чекаю звістку на порозі дня,
А розлука птахом летить до воріт.
«Поміж нами…»
Categories: Авторська поезія, Христина Костенко
Be the first to review “«Поміж нами…»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.