Моя вишня!

В старім саду засохла моя вишня,

Ота, яку садила ще дівчам.

Цвіла колись, пахуча й білосніжна,

Зростала там у мене на очах.

Така п’янка, солодка, соковита,

Під нею ми лежали в гамаку.

Вона росла, здіймала свої віти,

І ми малі ховались в холодку.

З її плодів ліпила моя мама,

Вареники рум’яні, запашні.

Хоч вишні обривали зі сльозами,

Бо так хотілось гратися мені!

А восени ми клеїли з листочків,

Вони були жовтенькі, золоті,

І їжачків, ведмедиків, грибочків,

Жовтіло все на білому листі!

Коли зима засипала снігами,

Стояла вишня в білому вбранні,

“Яка краса!”- казала моя мама,

І це запам’яталося мені!

Тепер суха моя красива вишня,

Немає цвіту, висохли гілки!

Та ми з дітьми посадим білосніжну,

Щоб знову закружляли тут бджілки!