ДАЛЕКЕ КОХАННЯ
Покотились клубки кілометрів доріг,
І заплутались в них долі наші.
Погляд твій – то таємний мій оберіг,
Ми про нього нікому не скажемо.
Хтось сплітає, жартуючи, душі людські,
Це плетіння життям називає.
Ми далекі фізично й нестямно близькі,
Хоч вважають, що так не буває.
І закрутиться вир із імен і подій
В візерунок якийсь чудернацький.
Так, чекати від долі на дотеп новий
Ми вже звикли, як завжди, зненацька.
Знову нитка дороги в долоні твоїй,
Знов назустріч ми прагнемо- линемо.
І сюжетами з мрій ми напишем нові
На долонях своїх долі лінії.
«Далеке кохання»
Categories: Авторська поезія, Євланова Наталія
Be the first to review “«Далеке кохання»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.