ДАЛЕКЕ КОХАННЯ

Покотились клубки кілометрів доріг,

І заплутались в них долі наші.

Погляд твій – то таємний мій оберіг,

Ми про нього нікому не скажемо.

Хтось сплітає, жартуючи, душі людські,

Це плетіння життям називає.

Ми далекі фізично й нестямно близькі,

Хоч вважають, що так не буває.

І закрутиться вир із імен і подій

В візерунок якийсь чудернацький.

Так, чекати від долі на дотеп новий

Ми вже звикли, як завжди, зненацька.

Знову нитка дороги в долоні твоїй,

Знов назустріч ми прагнемо- линемо.

І сюжетами з мрій ми напишем нові

На долонях своїх долі лінії.