Живий
Ти вижив. Рука не вціліла.
Та хоч ти не весь, та зі мною.
Рубці твого мужнього тіла
Я вицілую — і загою.
Пройду крізь усі я лікарні,
Тримати я буду за руку,
За ту, що лишилась непарна.
Удвох проживем твої муки.
Я виплачу сльози потому,
Коли буде вже Перемога.
За те, що живий ти удома,
Я мовчки подякую Богу.
«Живий»
Categories: Авторська поезія, Тетяна Мошковська
Be the first to review “«Живий»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.