Якби знати
Якби знати майбутнє заздалегідь,
Чи змінилося б щось у житті?
Думка шалена прослизне мимохідь
Десь далеко від дому… На самоті…
В мріях було колиску гойдати
Із чоловіком, де дім, де наш гай.
І марево було великої хати,
Родини міцної та радості через край.
Залишилось все у минулому.
Валіза, кордон, далина.
А мрії ще там, десь у лютому,
Коли почалась незрозуміла війна.
Якби ж як птах полетіти далеко.
Не знати болю, втрати, біди.
Якби ж бути як той лелека,
Що на південь летить восени.
Він не міркує про зраду,
В нього душа не болить.
Він вільний та відчуває одразу,
Коли погань до нього стремить.
Але це життя, де ми люди.
Хтось поруч, а хтось вдалені.
Де любов та надія стукають в груди,
Наче проліски через сніг навесні.
Ворога крах вже почав майоріти.
Він близько та судді вже тут.
Залишилось трішки іще потерпіти,
І чоловіки наші їх вже дожмуть.
Крокуватимуть вільно до дому, до нас,
Поспішаючи к дітям, к дружинам.
Паралельно нестимуть втоми запас,
Що скрізь тече по судинам.
Якби знали вперед що чекати,
Іще сильнішими були б ми?
Чи живі були б ті солдати?
Чи не було б цієї чорної зими?
Reviews
There are no reviews yet.