Осінній сонет
Напрочуд тихою ходою
Підкралась осінь босоніж,
І мир, і спокій знов собою
Дарує навкруги хутчіш.
Вона охоче визначає
Сусідство літа і зими
І напує гарячим чаєм –
теплом плекає вечори.
Її обійми пробачають
Дощам холодним і вітрам,
І надто осінь співчуває
Світанкам пізнім, куцим дням.
У діжку неба заглядає
Її вже з вересня душа,
Пташок у вирій проводжає,
І соком тішиться лоза.
І щирість врожаїв гостинно
Жовтень складає у льохи.
А листопад, як герб родинний,
Сади віншує і ліси.
«Осінній сонет»
Categories: Авторська поезія, Христина Костенко
Be the first to review “«Осінній сонет»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.