Зернятко миру
Родинний затишок й тепло,
Любов’ю зігріває.
Рідненька стежка, крізь село,
Завжди з добром стрічає.
Там щирість видно у очах –
У батьківській хатині.
Там радість у простих речах,
З дитинства і донині.
Любити край і берегти –
Навчали батько й мати.
Не нести в серці чорноти,
А вміти співчувати.
Й цінити звичаї завжди,
Любити рідну мову.
Нам наші пращури-діди,
Заклали, як основу.
Та бути добрими людьми,
І у душі прощати.
Коли були іще дітьми –
Нас вчили в стінах хати.
Напрочуд сумно, що колись,
Всі діти виростають.
Летять з гнізда, як птахи в вись,
Домівку покидають.
Родинний затишок й тепло,
Нас гріє з середини.
Зернятко миру проросло –
Ще в серденьку дитини.
«Зернятко миру»
Categories: Авторська поезія, Наталія Глиняна
Be the first to review “«Зернятко миру»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.