Зернятко миру

Родинний затишок й тепло,

Любов’ю зігріває.

Рідненька стежка, крізь село,

Завжди з добром стрічає.

Там щирість видно у очах –

У батьківській хатині.

Там радість у простих речах,

З дитинства і донині.

Любити край і берегти –

Навчали батько й мати.

Не нести в серці чорноти,

А вміти співчувати.

Й цінити звичаї завжди,

Любити рідну мову.

Нам наші пращури-діди,

Заклали, як основу.

Та бути добрими людьми,

І у душі прощати.

Коли були іще дітьми –

Нас вчили в стінах хати.

Напрочуд сумно, що колись,

Всі діти виростають.

Летять з гнізда, як птахи в вись,

Домівку покидають.

Родинний затишок й тепло,

Нас гріє з середини.

Зернятко миру проросло –

Ще в серденьку дитини.