Тобі…, матусю!
Матусю, давай пофарбуємо сиве волосся
І витремо сльози з твоїх очей.
Я знаю, багато тобі довелося
В житті пережити безсонних ночей…
І вдягнемо плаття нове… і підбори,
Сережки, що тільки на свято, й браслет,
А потім… відкриємо вікна і штори,
І будемо пити солодкий щербет…
Матусю, я знаю, я все розумію –
Ти втомлена дуже, тобі не до свят.
Я просто так хочу, я вірю, я мрію,
Що дуже далеко твої п’ятдесят.
Проблем в тебе безліч, і кожну хвилину
Ти думаєш лише про щастя сім’ї,
Як всім забезпечити нашу родину.
І ніколи вгору чоло підвести.
Роки все летять. Ти забула, ти – жінка!
Струнка та вродлива, не осінь – весна!
У нас безліч часу, а не хвилинка,
Щоб втрачений час наздогнати сповна.
Тобі не потрібно нічого робити,
Ти просто живи і будь поряд весь час.
Знов дзвінко сміятись, дрібничкам радіти…
Ти будеш завжди оберегом для нас!
… Матусю, давай пофарбуємо сиве волосся
І вогники щастя запалим в очах,
Щоб більше ніколи не довелося
Тягнути все тільки на своїх плечах!
Reviews
There are no reviews yet.