За ніч до пекла

За ніч до пекла. В тиждень до весни

текло життя і прокидались села,

ох, як хотілось спекатись зими!

Та мить для нас навіченьки завмерла.

Швидкий трамвай розчухував сніги,

і дітлахи, не кваплячись до школи,

несли на плечах у далі борги.

Проектували долю, як ніколи.

В колисках бурмотали малюки,

матусі в кухнях клопотали вихром,

за ніч до пекла, в тиждень до весни…

Кривавим почерком, а чи незнаним шифром?

Крутив хвостом кудлатий сірий пес,

клубочком у ногах мурчала киця,

свій день сумлінно планував прогрес.

Хтось проклинав: “Бодай тобі не спиться!”

У дерев’янім тілі бігла кров,

І бруньки стартували, хто сильніший.

Усе жило, навкруг росла любов,

кохало, тішилось і не просило інших.

За ніч до пекла. В тиждень до весни.

Згадай той день. У нім радів Всевишній.

За п’ять хвилин, де не було війни.

Рік двадцять другий. Тихо спали вишні…