Осінь
Я доторкнусь до осені руками,
Вона холодна, мокра, дощова,
Колюча інколи, і сильними вітрами
Вона здуває залишки тепла!
Та все ж буває лагідна та ніжна,
Зігріта сонцем, осяйна,
На дотик тепла, наче ковдра пишна,
І зовсім не колюча , а м’яка.
А присмак у осені терпкий, медовий,
Солодкий водночас і дещо гіркий,
Нагадує каву і чай калиновий,
Трішечки кислий, бадьорий, п’янкий.
У осені свій запах неповторний,
Він поєднав у собі все:
Зів’яле листя, шум дощу мінорний,
Останні квіти і сумне есе.
Я бачу осінь різну, кольористу.
Рудоволосу дівчинку у сірому вбранні,
Прикрашеному листям золотистим,
Що так нагадує мене мені…
«Осінь»
Категорії: Авторська поезія, Єсенія Ковальова
Будьте першим, хто залишив відгук “«Осінь»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.