А вітер сивими мазками

(абецедарій)

А вітер сивими мазками

Безхмарне небо забруднив!

Воно сльозами — ними саме —

Грозу накликало, а грім

Ґрунтовно так гримить, сердито.

Де не візьмись — свій спис Зевес

Експромтом шле, несамовито

Єднає силу із небес.

Жбурляє блискавки щосили,

Знай, рад-радісінький. Стрілець

Ич, ти який! А де ж Ярило?

Із Зевсом хто піде на герць?

Їм спільну би укласти згоду

Й веселку викликать з морів.

Красу цих барв, дівочу вроду

Лишень хто бачив, зразу млів,

Миттєво в неба сльози сохли:

Намисто ж гарне, хоч куди!

Од зливи всі добряче змокли,

Проллялось відрами води.

Річки й озера повним-повні,

Ставки виходять з берегів,

Та й трави в лузі невгамовні

Увись погнались сторчголів.

Фартовий вітер дме повсюди:

Хоч тобі сонце, хоч дощить,

Цілунком створює етюди,

Чи то пейзажі, мимохіть.

Шалено цвіт в саду зриває,

Щодуху мчить із луки в ліс,

Юрбу джмелів та ос ганяє,

Як є: гульвіса із гульвіс…