Незламна

Рубці, знай, є

Рубці, знай, є… вони вже не болять…

Лиш інколи дають про себе знати.

Та у душі давно стоїть печать

Гірких «люблю» до серця не пускати…

Знеболюючи тіло, а не душу,

Ми йдемо вперто долі навпростець.

Рубці, знай, є… із ними жити мушу…

Я для душі не навчений ще швець…