Зимовий спогад
Знов дощ вмиває грудень сивий,
Гойдає думку на моїх шибках,
І паморозь на чорній ниві
Цвіте на заморожених квітках…
Я постелю в оселі пам’ять,
Накрию периною довгих років
І полину в дитинство давнє,
Де пес у дворі ще жив.
Де санчата в снігу тонули,
А на щічках мороз танцював,
Такі зими я не забула,
У них холод мене гартував.
Там дерева, закуті у ковдру
З біло-ніжних сніжинок, дріма,
Прокидались поволі весною,
Аж допоки їх бавить зима.
Там димар цілував у небі
Крізь хурлелицю зорі ясні.
А хати зігрівали печі
І сповняли теплом мої дні.
«Зимовий спогад»
Categories: Авторська поезія, Христина Костенко
Be the first to review “«Зимовий спогад»” Cancel reply
Reviews
There are no reviews yet.