Зимі немає вороття
Зимі немає вороття —
Хай хоч би що!
Слова запізні каяття:
Сон відійшов.
В повітрі майорить луна:
Від чого то?
Янгелик на сопілці гра
Урочисто.
Гойдають хмари небеса —
Колишуться.
Заздалегідь, як вітер-птах,
Потішуся.
Усіми фібрами весна
Надію шле.
Дивись — не марево вона,
Найсправдішна.
І паралельно краплі «крап» —
Одна в одну.
То перший дощик, ні, не град,
Почув весну.
«Зимі немає вороття»
Категорії: Авторська поезія, Ольга Марчук
Будьте першим, хто залишив відгук “«Зимі немає вороття»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.